«Початок розробки  - кінець 50-х років. Робота велося закритим та відкритим способами. Знаходитися на схилі гори в лісі над річкою Збруч. Є декілька ярусів.

Штольня має централку довжиною близько 600 метрів, кілька входів.

У стінах по централці можна зустріти електричні чашки, що залишилися. Стелі кріпилися колодами, колоди там повсюди, як в початаковому положенні, так і  вже в стані «гроггі». Велика їх кількість попроростали найрізноманітніших форм і кольорів корінням, вкрите різноколірним грибком. У деяких місцях зустрічається капіж води. Подекуди на землі шматки каменерізних ланцюгів, уламки вентеляційного устаткування, кавалок від КМАЗа.
У одному з штреків на стіні є вибитий невідомим умільцем портрет дівчини (розміром приблизно 70х35). Практично скрізь кам'яні брили, що вивалилися зі стелі.
 Вище на горі є ще дві невеликі штольні. В одну можна потрапити через вузьку щілину в горі. Схожа на трьохкімнатну квартиру. Ще вище - зовсім маленька - хід близько 20 метрів.  
Роботи велися за допомогою КМАЗов в три зміни. Загальна довжина - близько 4000 метрів. Штольня закрита в 1968 році внаслідок аварійності.»

Всередині можна влаштовувати перегони на колісницях, є сліди від протекторів. Стосовно багатьох кам’яних брил, вони тут є, але тим же гіпотетичним перегонам особливо б не завадили.
Можна зробити коло, вийшовши на поверхню через інший хід.
Оцінка довжини - 4000 км, схожа на правду. Штольні досить габаритні, разом з тим, кількість нуликів адекватна.
І найприємніше – перед входом – чудовий пляц з видом на Медобори, включаючи гору Велика Бугаїха, що встигла свого часу побувати «найвищою в Україні». Як не як, 403 метри.

Спуск на нижній ярус

Вид від печер на схили протилежного берега Збруча