Коли ми завітали у ТОВ «Агрофірма імені В. Д. Слободяна», там панував ентузіазм. Попри пізню годину кипіла робота в полі, на фермі, двох токах, машинно-тракторному стані і в конторі.  Відчувалося, що люди наполегливо працюють на результат. Самого директора господарства Віктора Пелехацького довелося зачекати.  А потім під час розмови він  раз по раз відривався від неї, вирішуючи термінові питання і даючи розпорядження підлеглим. По всьому було видно, що цей енергійний, кремезної статури чоловік має неабиякий управлінський досвід.  А ще характер природженого лідера, який уміє долати перешкоди і боротися з труднощами.

ТОВ «Агрофірма імені В. Д. Слободяна» займається рослинництвом, тваринництвом, насінництвом і випікає хліб.
З нього й почалася розмова. Як більшість міських жителів, я жадний саме домашнього хліба з власного борошна. Такого, як був колись. Без ароматизаторів і розпушувачів. Духмяного, пухкого, з хрумкою скоринкою. Той,  хто випікає такий продукт №1, мимоволі викликає у мене симпатію.
Друга  обставина, що зворушує, — сівозміни. Там, де їх дотримуються, а це тепер рідкість, земля родить без надзусиль. У господарстві вона — десятипільна! Виявляється тут ще й багаторічні трави сіють.
Третій аспект теж заслуговує якнайкращих слів — ТОВ «Агрофірма імені В. Д. Слободяна» з самого початку задумане і розвивається, як соціальний проект націлений на те, щоб зберегти і підтримувати село Іванківці. В господарстві працює 150 чоловік — третина працездатного населення — і воно виплачує кошти за оренду майже одній тисячі пайовиків. Підтримує товариство соціальні заклади та інфраструктуру. Місцеві дороги, дитсадок, школа в чудовому стані.
На жаль, я не мав можливості бути знайомим із видатним керівником, ім’я якого носить господарство. Зате, на щастя, неодноразово зустрічався із його сином, президентом корпорації «Оболонь» Олександром Слободяном. І не можу втриматися від епітетів. Він надзвичайно чемна, приємна і скромна людина. Доступний і щирий у спілкуванні. Справжній патріот рідного краю та України.
Перелік особистих рекордів господарства виглядає пристойно: озима пшениця дала на цих землях 78,3 центнера з гектара, ярий ячмінь — 61,1, озимий  — 51,6, соняшник — 34, кукурудза — 127,2,  соя — 22, цукрові буряки — 650 центнерів.
Агрофірма має 391 голову ВРХ із якої 151 — дійна корова. Стадо сформоване на основі української чорно-рябої породи. Минулого року надоїли на кожну по 5 тисяч літрів. Його жирність від 4,1 до 4,2 відсотка.
— Можна отримувати й більше. З цією метою частіше замінювати худобу, яка втратила продуктивність, — каже Віктор Анатолійович, — однак ми шкодуємо тварин і всіляко дбаємо про їхнє самопочуття. Наприклад, будуємо ошатне приміщення з молокопроводом і молокоблоком. Створили достатньо потужну кормову базу. Особливість нашої годівлі полягає в тому, що в раціоні використовуємо, крім усього, паростки ячменю із Чемеровецького солодового заводу.
Здобутки прийшли не одразу. Навіть важко повірити, що в момент, коли господарство очолив Віктор Пелехацький, воно мало борги і збитки. Зі скрутної ситуації виходили важко.
Але перелому добилися швидко, що робить честь керівнику. Вже наступний 2012 рік завершили з прибутком — 200 тисяч гривень.
Для порівняння минулий 2017 рік господарство закінчило із плюсом 9 мільйонів 700 тисяч гривень. Тільки фонд зарплати склав
5,5 мільйона гривень. Тепер воно на підйомі. Майже
9 мільйонів гривень прибутку одержали за перше півріччя  нинішнього року.  Середньомісячна заробітна плата по господарству становить 5 тисяч 200 гривень.

 — За 2017 рік сплатили 10 мільйонів гривень податків, — каже Віктор Анатолійович. — У нас немає тіньової зайнятості, зарплат у конвертах. Наше гасло патріотичне: «Якщо не ми будемо наповнювати бюджет, — то хто?». Чіткому обліку й звітності завдячуємо головному бухгалтеру Лілії Гураль.
Господарство поновило машинно-тракторний парк, придбало новий комбайн, посівний комплекс, роздавач кормів, автовантажник, дискові борони, самохідний обприскувач, трактори, відремонтувало токи, корівник та майстерню, складське приміщення, спорудило зерноочисний комплекс, а також навіси і ангар для техніки.
— Завдяки чому вдалося цього досягти? Організаторським здібностям? Збігу обставин?
— Передусім ми одержали велику підтримку від корпорації «Оболонь». Для Олександра Слободяна це господарство є даниною шани його батьку й вдячність людям Іванковець.
Щодо перших управлінських кроків, то запропонував делікатніший підхід до справи, який реально враховує сільську специфіку. Я сам народився в селі і розумію її. У місті люди знають, що повинні з’явитися на визначену годину і відпрацювати повний робочий день. Сільські робітники і робітниці мають вдома власні господарства. Корова, свині, кури, сад, город… Ми виробили зручний для них і для нас графік роботи. А ще принципово працюємо прозоро. Всіляко демонструємо людям, що їхній заробіток та благополуччя прямо залежать від зусиль.
Віктор Анатолійович охоче робить для нас екскурсію по агрофірмі. Тішать око порядок і обновки. Особливо дахи на приміщеннях і навісах, які буквально сяють на сонці.
Будівельники Олег Трохимчук, Сергій Ценко та Сергій Рудик саме заливали майданчик на машинно-тракторному стані площею 2700 квадратних метрів і фундаменти для опор. Запитав у них, коли планують закінчити.
— За кілька тижнів буде готово, — пообіцяв бригадир Денис Горбатюк.
— Сім років тому в мене було таке відчуття, що потрапив у глухий кут, -- ділиться спогадами Віктор Пелехацький. — А тепер переповнений оптимізмом і бачу світло в кінці тунелю.
Віктор Анатолійович не любить зводити рахунки з минулим. Бо націлений у майбутнє. Воно його притягує, як магніт. Там образи проектів і мрій, що обов’язково мають матеріалізуватися.
Настрій директора ТОВ «Агрофірма імені В. Д. Слободяна» передався і нам. Мимоволі подумалося: «Було би більше таких керівників і таких господарств у нашій державі, може б тоді ми жили заможніше і почувалися впевненіше».