Збруч бере витоки з Авратинської височини. Тече він розлогою долиною і між горами Медоборами, роблячи мальовничі закрути-меандри, а в нижній течії – скелястим каньйоном. Здолавши відстань 244 км, впадає у Дністер. Річище пролягає за меридіаном, з півночі на південь, і це стало знаковим для української історії. Із давніх часів Збручеві постійно випадала роль кордону.

У Х ст. Галичина разом зі своєю східною межею – Збручем, увійшла до складу Русі. Згідно із Кревською унією (1385 р.) по річці пройшла лінія, що розмежовувала Галичину і Поділля - зони володінь Польщі й Литви. Після першого поділу Речі Посполитої (1772 р.) Австро- Угорщина отримала частину Галичини, тож по Збручу проліг східний кордон між її новими володіннями та Поділлям, що перебувало тоді під владою Росії.

&nbs ... Читати далі...

«Початок розробки  - кінець 50-х років. Робота велося закритим та відкритим способами. Знаходитися на схилі гори в лісі над річкою Збруч. Є декілька ярусів.

Штольня має централку довжиною близько 600 метрів, кілька входів.

У стінах по централці можна зустріти електричні чашки, що залишилися. Стелі кріпилися колодами, колоди там повсюди, як в початаковому положенні, так і  вже в стані «гроггі». Велика їх кількість попроростали найрізноманітніших форм і кольорів корінням, вкрите різноколірним грибком. У деяких місцях зустрічається капіж води. Подекуди на землі шматки каменерізних ланцюгів, уламки вентеляційного устаткування, кавалок від КМАЗа.
У одному з штреків на стіні є вибитий невідомим умільцем портрет дівчини (розміром приблизно 70х35). Практично скрізь кам'яні брили, що вивалилися зі стелі.
 Вище на горі є ще дві невеликі штольні. В одну мо ... Читати далі...