Іванківці. Світає. Над ставом піднімається туман. Десь несміливо починає свою пісню рання пташка. Із-за обрію встає сонечко, першими своїми промінчиками торкаючись вікон хати Господаря, немов промовляє: «Вставай, В’ячеславе Дмитровичу!». Прокидається село, поступово уподібнюючись до своєрідного мурашника, де кожен рухається по своїй «траєкторії», виконуючи поставлене йому завдання.Із гучномовця над селом пливе пісня:

Я назову тебя зоренькой,
Только ты раньше вставай.
Я назову тебя солнышком,
Только везде успевай...

І всі іванківчани знають — Господар розпочав робочий день. Людина з багатогранною душею, великий стратег, мудрий керівник, пам’ять про якого живе і вічно житиме в серцях односельчан.

Нині з огляду піввікової історії важкувато сказати, хто він, В’ячеслав Дмитрови ... Читати далі...